ОРГАНІЗАЦІЙНА ЕФЕКТИВНІСТЬ (лат. effectus — дієвість, результативність, продуктивність) — широке комплексне поняття, яке передбачає сукупність кількісних та якісних складових (критеріїв та показників). До них належать якість управління (методи і стиль керівництва, система цінностей підприємства, культура виробництва тощо), ефективність та економічність виробництва, якість продукції та послуг підприємства, продуктивність праці. Показниками успіху організації є також досягнення мети; «виживання», що передбачає диверсифікацію цілей; практичне втілення прийнятих рішень; конкурентоспроможність та прибутковість; частка ринку; позитивна оцінка партнерами; дані аналізу внутрішнього середовища (виробництва, фінансів, маркетингу, трудових ресурсів, іміджу, інновацій). Вивчення О.е. ґрунтується на використанні цільового, системного, вибіркового підходів. Цільовий підхід відповідає управлінню за цілями, включає контроль виконання та результативності цілей. Системний підхід дозволяє враховувати вплив факторів зовнішнього середовища, здійснювати аналіз роботи фармацевтичної організації як відкритої системи, здатної адаптуватися до змін, що відбуваються. Вибірковий підхід полягає у вивченні окремих складових успішної діяльності фармацевтичних організацій (напр. якості ЛП, частки реалізації продукції певного виробника на фармацевтичному ринку, продуктивності праці тощо). Загалом ефективність — це співвідношення загального результату діяльності та витрат на його отримання. Для оцінки економічної ефективності фармацевтичних виробничих підприємств, оптово-посередницьких фірм, аптечних закладів розраховують цілу низку показників, серед яких обіговість матеріальних (або товарних) запасів, коефіцієнти обіговості запасів (показник фондовіддачі). Ступінь використання всіх активів ФП визначається коефіцієнтом відношення реалізації ЛП та виробів медичного призначення до загальної суми активів. Чим вищий цей показник, тим ефективніше підприємство використовує основні та оборотні засоби. Важливим показником О.е. є прибутковість, для комплексного вимірювання якої використовують кілька критеріїв, серед них рентабельність продажів, чиста прибутковість, рентабельність інвестицій та ін. Індикатором розвитку НТП у країні, галузі, на окремому підприємстві є продуктивність праці. На вітчизняних підприємствах вона розраховується як відношення обсягів виробництва продукції до чисельності працівників, в аптечних закладах — це співвідношення обсягів реалізації фармацевтичного товару та чисельності працюючих. За кордоном продуктивність праці розглядається як співвідношення між готовою продукцією та витратами на виробництво цієї продукції, тобто цей показник характеризує успішність досягнення певного результату в зіставленні з витраченими ресурсами (заробітна плата, основний капітал, сировина, матеріали тощо).
Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Шегда А.В. Менеджмент. — К., 2002.